Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.
Ломка, снова эта чертова ломка!
У нуба проблемы с закладками, да.
Сегодня решил рассказать вам свою непростую историю. Я - наркоман, рэпер и претендент на главного крутого парня в нашем городе. Меня зовут Кифас, но друзья называют меня Киф. Все началось еще в старших классах школы, когда я в первый раз попробовал гашиш. Тогда я даже не мог представить, что это входная точка в мир наркотиков.
Все началось с небольших закладок, которые я покупал у одного надежного дилера из соседнего района. Но с каждым разом мои привычки становились все сильнее, и закладок уже не хватало. Я начал фланировать на уроки, чтобы поискать новых источников.
Однажды, когда я снова бродил по улицам нашего города в поисках новой «дозы», я встретил Джонни, бывшего ученика нашей школы, который сменил ее на «шишки». Он тоже был наркоманом и всегда имел с собой канюлю для инъекций. Я попросил его показать, как это работает, ведь я уже слышал о новом направлении - фентаниле.
Не буду вдаваться в подробности, но теперь канюля стала моей верной подругой. Я начал употреблять разные наркотики, чтобы получить ощущения, которые невозможно описать словами. Мое тело превратилось в лабораторию, где я экспериментировал со всевозможными составами. Быть наркоманом и сдавать ЕГЭ - не самое простое дело. Это было настоящим испытанием для меня, но я был решенным и упорным. Я знал, что мне нужно закончить школу, чтобы хоть как-то вылезти из этого грязного колодца.
Меня буллили в школе, из-за моих проблем с наркотиками. Некоторые парни хотели с меня содрать деньги, чтобы самим купить закладок.
— Лучшая защита - это самоконтроль.
Я научился скрывать свою зависимость и притворяться, что все в порядке. Это было тяжело, но я хотел, чтобы другие думали, что я вполне успешный парень. Я старался держаться подальше от проблем и целился только в высокие оценки.
Но каждый раз, когда я сдавал экзамены, меня одолевали смутные сомнения. В моей голове крутилась только одна мысль - а что если я покажу неудовлетворительный результат? Ведь я тратил так много времени, фланируя в поисках новых наркотиков вместо учебы.
— Ты можешь все, Киф! Верь в себя и не сдавайся! Это были тяжелые времена, но единственное, что меня поддерживало - это моя музыка.
В школе я был невидимкой, но когда я выходил на сцену и начинал рэпировать, все вокруг меня замирало. Моя музыка была моим спасением, моим путем к свободе.
— Музыка - это лекарство против нашего горя.
Сейчас мне 25 лет, и я все еще борюсь с своими демонами. Но я не хочу, чтобы вы видели во мне жалкого наркомана. Я хочу, чтобы вы видели человека, который преодолевает свои слабости и идет вперед, даже несмотря на все трудности.
Так что, друзья, не дайте себя поглотить наркотикам. Никогда не забывайте, что есть выход из этой темноты.